Кола на воді

Ну ось і все. Між нами знову — прірва.
Її не подолаю. Тільки біль
В душі моїй, палкій і непокірній,
Що марних не облишила зусиль.

Байдужість бачу у твоїм обличчі —
Це гірше, аніж тисяча образ.
Мить щастя промайнула — знову звично
Пишу про тебе — але не про нас...

На самоті, щодня — у чорній скруті,
Не впораюся з ламкістю подій.
Думки мої, тобою не почуті,
Розходяться, мов кола на воді.

Ну ось і все. Так смішно і картинно
Я, мабуть, виглядав в твоїх очах.
Себе я звинувачую невпинно,
Хоча вже більше нічого втрачать.

Пробач мені цю зайву романтичність,
Пробач усе й забудь, бо саме час.
Мить щастя промайнула — знову звично
Пишу про тебе — але не про нас...

На самоті, щодня — у тому ж пеклі,
Існую без підстави для надій.
Думки мої, безглузді та відверті,
розходяться, мов кола на воді...