Спасибі

Рубікони — надмірні бар'єри.
Залюбки б не долав, та куди там...
Знов мій човен знецінює берег.
Тож скасовую зайві ліміти,

Відкидаю збентеженість, острах,
Констатую нестримний перебіг
Почуттів, невблаганних і гострих.
Рими — розсипом. Серце збере їх,

Щоб жбурнути назустріч безодні,
Збаламутити синь піднебесну,
Донести по-юнацьки природні,
Ледь кумедні мої маніфести...

Розум стверджує: слід зупинити
Цей конвеєр піднесених звернень.
Не такі й віртуозні кульбіти,
Феєрверки відверто мізерні

Та зізнання давно запізнілі...
Риторичне питання про вибір:
Я досяг збанкрутілого штилю.
Що лишається?
Вдячність.
Спасибі.